Анатолій Дмитрович Кобзаренко

персональний блог підприємця  

Привіт шановний відвідувач мого блогу!

9 червня 1965 року народвися в с. Лучка Сумської області. Батько Кобзаренко Дмитро Кузьмич та мати Кобзаренко Ніна Андріївна.

Маю двох братів, старшого Олександра та молодшого Олега.

1972 перший клас Панасівської ЗОШ. Першим і довготривалим хоббі стало колекціонування поштових марок. Підприємницька жилка проявилася після першого добутого карбованця. Я написав оглядову статтю в місцеву газету, після чого по пошті отримав 1 карбованець. Про себе подумав, якщо напишу 100 статтей, то отримаю 100 карбованців. Відіславши 3 статті, вперше стикнувся з жорстокістю ринкових відносин.

1982 рік вступив до Української сільськогосподарської академії в м.Києві на спеціальність “Вчений агроном”.

1987-1993 р. – головний агроном колгоспу ім. Димитрова.

1990 одружився на чарівній Тетяні з міста наречених Іваново.

1991 рік. Народилася дочка Марія. Нині успішний фінансист з німецьким досвідом. Закінчила Київський ліцей бізнесу.

1992 рік. На конкурсній основі один з області отримав можливість поїхати на стажування до німецького фермерства на 6 місяців.

1993 рік. Створив українсько-німецьке підприємство “Флігель”. В цьому ж році народився син Дмитро, нині дипломований інженер. Закінчив Київський політехнічний інститут та Otto-von-Guericke Universität Магдебург.
Перша вантажівка куплена на власні кошти - Magirus-Deuz. Автомобіль виїздив неймовірну кількість кілометрів, був ночівлею в далеких поїдзках та другом в дорозі.

Команда ТОВ Флігель літом 2000 року. Когось вже не має з нами, хтось зайнявся своєю справою, але “кістяк” залишився напротязі років.

Первинне виробництво проводилось просто у дворі біля будинку в с.Лучка. Виробництво тачок та візків розширювалось, і коли на підприємстві працювало 100 чоловік у дві зміни, я прийняв рішення про переїзд виробництва до Липової Долини, купивши територію сільхозхімії.

2006. “Візковий король”. Не народжуються діти одразу дорослими, так і “Завод Кобзаренка” приймав участь у виставках пропонуючи тачки та візки 30 різних типів. Візок за візком, поширювалась номеклатура аж до 2006 року, коли загальний товарообіг склав 1 000 000 долларів! Перший мільйон на візках для саду та городу!

2007. Перші бункери перевантажувачі власного виробництва. Для початку купували б/в рами, пробивали піскоструєм та встановлювали кузов зі шнеком. Коли по всій Україні старі рами закінчились, довелось робити власні.

2008 реорганізація та перейменування в ТОВ “Завод Кобзаренка”.

2013 рік. Створив польске підприємство Kobzarenko для залучення європейських кредитів по низьким ставкам та збільшення довіри для європейських клієнтів.

2014 рік. Самовисування на обласних виборах до верховної ради. Був на третьому місці з 15 000 голосів. Вважаю, що навичок маю вдосталь для того щоб навести лад в області. Підприємці які отримали в 90их роках за копійки заводи, на сьогоднішній день лише можуть їх перепродувати. Я створив завод з нуля.

2016 рік. Найбільший бункер-перевантажувач на території бувшого Радянського Союзу, ПБН-50. 50 кубів зерна, чотиривісна підвіска. Українське виробництво.

2018 рік. 740 працівників. 15 виробничих цехів. Середня зарплата по підприємству 10 000 грн. Орендована земля для обробітку загалом 166 Га. Комунальне підприємство орієнтоване на використання зеленої енергетики в області. Послуги по подрібненню деревини.